Закінчив у 1981 році Харківський політехнічний інститут зі спеціальності «Підйомно-транспортні машини та устаткування» та здобув кваліфікацію інженера-механіка.

За напрямом Мінвузу УРСР розпочав трудову діяльність в тому ж році на посаді інженера-конструктора у Спеціальному конструкторсько-технологічному бюро Інституту проблем машинобудування Академії наук УРСР.

З 1983 року по 1986 рік навчався в аспірантурі із відривом від виробництва в Українському заочному політехнічному інституті.

Після закінчення аспірантури за напрямом Мінвузу УРСР працював на посаді молодшого наукового співробітника (1986-1989 рік), наукового співробітника (1989-1991 рік), старшого наукового співробітника (1991-1993 рік) в Міжгалузевої науково-дослідної лабораторії складальних процесів Науково-дослідного сектору Українського заочного політехнічного інституту (в 1990 році перейменований в Харківський інженерно-педагогічний інститут). За результатами науково-вишукувальних досліджень було спроектовано, виготовлено та впроваджено у виробництво технологічне обладнання індукційного нагріву на наступних підприємствах: Людинівський тепловозобудівний завод, Тамбовський завод полімерного машинобудування, Бакинський завод ім. Касімова, Миколаївський суднобудівний завод, Харківський вагоноремонтний завод, Новоросійський вагоноремонтний завод та ін.

В 1989 році захистив дисертацію на тему «Застосування шліцьових з'єднань у барабанах вантажопідйомних машин» в спеціалізованої вченої раді Українського заочного політехнічного інституту і рішенням Вищої атестаційної комісії при Раді Міністрів СРСР отримав вчену ступінь кандидата технічних наук зі спеціальності 05.05.05 «Підйомно-транспортні машини». У 1993 році рішенням Вищої атестаційної комісії України присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника зі спеціальності «Підйомно-транспортні машини».

З 1993 року працював на кафедрі «Технології машинобудування» (перейменована в кафедру «Інтегрованих технологій в машинобудуванні та зварювального виробництва») Харківського інженерно-педагогічного інституту (перейменований в Українську інженерно-педагогічну академію) на посаді асистента (1993-1994 рік), доцента (1994-2019 рік). За цей час був заступником відповідального секретаря Приймальної комісії, заступником завідувача кафедри, входив до складу методичної Ради академії, входив до складу розробників галузевого стандарту вищої освіти Міністерства освіти і науки України з освітньо-професійної програми підготовки магістрів в галузі знань 0101 «Педагогічна освіта», напряму підготовки 6.010104 «Професійна освіта. Машинобудування», спеціальності 8.010104 «Професійна освіта. Машинобудування», кваліфікації «Професіонал в галузі машинобудування, викладач дисциплін в галузі машинобудування», був також членом проектної групи з розробки освітньо-професійної програми вищої освіти за напрямом 6.010104 «Професійна освіта. Машинобудування» для підготовки бакалаврів та магістрів, вченим секретарем спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських дисертацій К 64.108.02 в Української інженерно-педагогічної академії (Наказ МОНУ № 1218 від 07.11.2018), членом спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських дисертацій К 64.059.05 в Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті (Наказ МОНУ№ 975 від 11.07.2019).

З 2019 року по 2024 рік займав посаду завідувача навчально-методичного кабінету Харківського механічного технікуму ім. О.О. Морозова (перейменований в Харківський механіко-технологічний фаховий коледж ім. О.О. Морозова). У 2024 році присвоєна кваліфікаційна категорія «Спеціаліст вищої категорії».

В 2025 році обраний на посаду доцента кафедри «Будівельних і дорожніх машин» ім. А.М. Холодова Харківського національного автомобільно-дорожнього університету.

Опубліковано понад 40 наукових статей, 9 патентів та 1 авторське свідоцтво, понад 90 навчально-методичних розробок